10.6 - A fascinating job

Щодня я прокидаюсь рівно о 4.45. Декілька секунд я просто дивлюся в стелю і згадую хто я і де. Мене звати Оксана. Просто Оксана. Я лежу на п'ятьох стільцях, котрі стоять під стіною. Твердо, але якби не підстелений коц і старий светер під головою – було б іще гірше. А так – може бути. Майже нічого не видно, бо світло, яке проникає через шпарину в дверях, освітлює тільки вузьку смужку стіни. В стіні – цвях. На цвяху – одяг. Все, час вставати. Раз – скинула коц, два – сіла на стілець, три – встала. Води – пів мидниці, за ніч вона охолола, але так мабуть краще. Одною рукою вмиваюся, другою – зачісуюсь. Волосся – в косичку. Щодня, рівно о 5.15 я виходжу з дому і починаю працювати. В мене в руках карта, зошит і олівець. На голові – ліхтар, схожий на шахтарський. Я – інспектор дорожніх знаків. За 1 годину 45 хвилин я повинна перевірити, чи за ніч нічого не сталося зі знаками, розміткою і світлофорами на моїй ділянці. Часу мало – роботи багато. Треба бути дуже уважною. Так. 5.3 «Дорога для автомобілів» – ОК. 5.4 «Кінець дороги для автомобілів» – все правильно. Ставлю галочку в зошиті. Йдемо далі.

Adapted from: Дзвінка Матіяш, Сьома зміна